Перша літописна згадка про Острог відноситься до 1100 року. Майже три віки (із середини XIV ст.) місто було резиденцією князівського роду Острозьких, що дав Україні видатних полководців, меценатів, будівничих...
Перша літописна згадка про Острог відноситься до 1100 року. Майже три віки (із середини XIV ст.) місто було резиденцією князівського роду Острозьких, що дав Україні видатних полководців, меценатів, будівничих. Тут постала Острозька слов’яно-греко-латинська академія - перша вища школа в Україні, у східних слов’ян і православних народів Європи. В Острозі розташований найстаріший замок на Рівненщині.
Безумовно, найважливішою архітектурною домінантою Острога є замок князів Острозьких - справжня перлина давньоруського фортифікаційного мистецтва. Саме тут, у замку, де виявлено і залишки давньоруського городища, почав свій розвиток Острог.
Його перші дерев'яні укріплення, збудовані ще в домонгольські часи, були повністю знищені татарськими ордами в 1241 році. Та вже в першій половині наступного століття князь з династії Острозьких - Даниїл (помер близько 1386 р.) - відновлює на Судовій (замковій) горі зруйновані споруди. Пізніше вони не один раз добудовувалися та перебудовувалися, та все одно зберегли суворий вигляд сереньовіччя.
Замок розташований на відносно невеликому (0,7 га) овальному майданчику на пагорбі. Сама природа тут піклувалася обороною місця: південна та східна сторони замку виходили на крутий схил більш як 20-метрової висоти, а північна та західна частини відділені від міста глибокими ровами на основі колись існуючого тут яру.
В ансамбль замку входять сьогодні чотири основних будівлі: житлова оборонна вежа - "Вежа мурована", Богоявленська церква, башта Нова та дзвіниця більш пізньої забудови (1905 р.).
Найдавніша споруда фортеці - "Вежа мурована" (так її названо в акті від 1603 р. про розділ маєтків князя К.-В. Острозького поміж його синами). Перші камені в її фундамент покла ще Даниїл Острозький. Розміщена вона біля південно-східного рогу замкового пагорба.
Це досить рідкисний для України тип середньовічної башти-донжона. В нижньому ярусі споруди зберігалися різноманітні припаси, тут же було зроблено глибокий колодязь. Верня частини башти - результат пізніших перебудов ХІХ- початку ХХ століть. Вже після ремонтних робіт в 1913 - 1915 рр. приміщення було пристосоване під музей з бібліотекою. Сьогодні в 9 залах музею - досить цікава експозиція Острозького краєзнавчого музею.
В Мурованій вежі, де розташовано музей Острозького замку, перше що вражає, це стіни. Вічні, непробивні стіни кам'яної кладки, з вузькими вікнами-бійницями. Тут розташовувались величезні запаси пороху та провіанту, необхідних для тривалого захисту фортеці.
На третьому поверсі суворий фортечний інтер'єр переростає у цілком придатний для життя простір офіційних приміщень Острозького замку. Стіни стають тоншими, вікна ширшими. На останньому поверсі розташовувались житлові покої - затишні відносно невеликі кімнати, в них виставлено колекцію ікон XV - XVIII ст. Кутова кімната – кабінет князя. Меблі представлені кремезним письмовим столом і книжковою шафою, врізаною у стіну.
В кількох десятках метрів від вежі мурованої - Богоявленський собор, типовий зразок хрестовокупольної системи, так популярної домонгольський Русі. Коли саме з'явився цей храм, іторикам точно невідомо. Припускають, що ще за часів Василя Красного.
Церква була частиною оборонних споруд міста: для цього її північну стіну, яка виходить на глибокий штучний рів, було потовщено до 2,8 м. та з'єднано з фортечними стінами. В нижній її частині з'явилися бійниці, в верхній - досить широкий уступ для вартових.
Після переходу місцевих князів в католицизм Богоявленський храм було піддано анафемі. Церква більш як 200 років стояла пустою і до середини ХІХ ст. перетворилася на руїну.
Лише в 1886 р. почалася реконструкція храму за проектом архітектора В. Токарева. Відновлення, в ході якого була збережена лише північна стіна з бійницями, було завершено в 1891 р.
"Копія " в натуральну величину зберегла основні пропорції трьохнефного, чотиристовпного п'ятиглавого храму, так характерного для давньої Русі. Та пропорції та деталювання фрагментів церкви, особливо його глав, були помітно порушені. Витягнулися вгору барабани, зникли готичні елементи декору зовнішніх стін, з'явилися натомість деталі в модному на той час "візантійському" стилі. Помітно стала довшою апсидна частина, біля зхідного входу з"явилась невеличка прибудова. В інтер"єрі був встановлений масивний "візантійський" іконостас роботи петербурзьких майстрів. Стіни покрили розписами. В 80-ті рр. ХХ ст. куполи позолотили. В південно-західному куті замкового подвір‘я знаходиться третя пам'ятка ансамблю – Нова башта, яку іноді ще називають Кругла. За віком вона трошки молодша за Муровану та за церкву. В літературі її як правило датують кінцем 16 ст., хоча це скоріше дата надбудови верхнього ренесансного ярусу башти.
Відомо, що ще в часи Василя Красного місто обвели фортечними стінами і вже тоді, в середині 15 ст., були закладені нижні частини Нової башти.
Зразу біля замку, відділений від нього глибоким ровом, витягнувся невеликий прямокутний сквер.
Тут встановлена в 1978 р. невелика стела, присвячена 400-літньому ювілею Острозької академії Саме тут колись знаходилась скромна будівля, під дахом якої вийшли в світ знамениті видання Івана Федорова – “Азбука” , Острозька Біблія (творча вершина Федорова).
На кошти князя Костянтина Острозького близько 1576 р. в Острозі була заснована Острозька школа – греко-слов’янська школа вищого типу. За програмою навчання ліцей був на рівні найкращих єзуїтських колегій. Крім церковнослов’янської, грецької та латинської мов, а також богослов’я й філософії, у ній викладали за програмою тодішніх колегій “вільні науки”: математику, астрономію, граматику, риторику, логіку.
Першим ректором школи був письменник Г.Смотрицький, викладачами – видатні тогочасні українські та зарубіжні педагоги-вчені, такі як Дем’ян Наливайко, чернець Василь Суразький (випускник італійських університетів), Х.Філалет, І.Лятос, Кирило Лукаріс та ін. Острозька школа мала великий вплив на розвиток педагогічної думки та організацію шкільництва в Україні: за її зразком діяли пізніші братські школи у Львові, Луцьку, Володимирі-Волинському. Вихованцями школи були: відомий учений і письменник Мелетій Смотрицький, гетьман Петро Сагайдачний та інші, пізніші видатні церковні і культурні діячі.
Хоч Острозька академія продемонструвала, на які вражаючі здобутки думки були здатні українці, база, що підтримувала її, була слабкою. Все залежало від князя Костянтина Острозького. І коли у 1608 р. він помер, його внучка Анна, фанатична католичка, не гаючи часу, передала академію єзуїтам. Із заснуванням єзуїтської колегії в Острозі Острозька школа занепала і близько 1640 р. перестала існувати.
У 1994 році роботу цього вищого навчального закладу було відновлено у якості Острозького колегіуму, а вже у 2000 році присвоєно звання національного університету із збереженням історичної назви “Острозька академія”.
Найбільш давні будівлі, де нині розміщується Острозька академія, були зведені в другій пол. XVIIІ ст. і належали ордену капуцинів. До монастирського ансамблю входили костел та невеликий корпус келій, прибудований до костелу. У 1832 був закритий капуцинський монастир в Острозі, монахи переведені до Старокостянтинова, костельні речі розібрані по інших католицьких монастирях. Споруди та землі монастиря перейшли у власність уряду. Довгий час монастир стояв пусткою. Тимчасово тут були розміщені військові склади. Після появи в Острозі благодійно освітнього Кирило-Мефодіївського братства в 1865 його попечительниця графиня А.Д.Блудова виклопотала дозвіл на передачу йому занедбаної оселі колишнього монастиря. В 1865-1867 з ініціативи А.Д.Блудової та при допомозі уряду монастир був реставрований, а костел перебудований архітектором Глейзером на православну церкву у псевдоруському стилі.
В 1923 в будовах монастиря розмістилась польська учительська семінарія. Церква ще залишалась православною. 13 березня 1931 церква була закрита. В 1937-38 вона знову була перебудована на костел. Архітектурне декорування було знищено, але повністю відновити первісний вигляд храму не вдалося.
Після возз'єднання Західної України з УРСР в костелі був влаштований спортивний зал, в корпусах - педагогічне училище. В перші тижні війни 1941 в монастирі розміщувався госпіталь: у вересні - жовтні 1941 тут функціонувала гімназія, незабаром закрита за розпорядженням німецьких властей; в кінці 1941-1942 - німецькі учительські курси; в 1943 - на початку 1944 - німецький табір, в якому відпочивали військові пілоти.
Після закінчення війни в будовах монастиря розмістилось педагогічне училище, в 1956 - середня школа-інтернат. У 1956 було розпочато будівництво типового спального корпусу, в 1957-1958 збудований новий навчальний корпус на 12 класів, який з'єднувався утепленим переходом з корпусом, спорудженим в 1914. В 1986, після закриття середньої школи-інтернату, в її будовах розмістилась восьмирічна школа-інтернат для дітей із затухаючими формами туберкульозу, в 1992 - середня школа № 4, в 1994 - Острозький Вищий колегіум, створений згідно з указом Президента України від 12 квітня 1994, перейменований від 5 червня 1996 в Острозьку академію.
В Мурованій вежі, де розташовано музей Острозького замку, перше що вражає, це стіни. Вічні, непробивні стіни кам'яної кладки, з вузькими вікнами-бійницями. Тут розташовувались величезні запаси пороху та провіанту, необхідних для тривалого захисту фортеці.
На третьому поверсі суворий фортечний інтер'єр переростає у цілком придатний для життя простір офіційних приміщень Острозького замку. Стіни стають тоншими, вікна ширшими. На останньому поверсі розташовувались житлові покої - затишні відносно невеликі кімнати, в них виставлено колекцію ікон XV - XVIII ст. Кутова кімната – кабінет князя. Меблі представлені кремезним письмовим столом і книжковою шафою, врізаною у стіну.
В кількох десятках метрів від вежі мурованої - Богоявленський собор, типовий зразок хрестовокупольної системи, так популярної домонгольський Русі. Коли саме з'явився цей храм, іторикам точно невідомо. Припускають, що ще за часів Василя Красного.
Церква була частиною оборонних споруд міста: для цього її північну стіну, яка виходить на глибокий штучний рів, було потовщено до 2,8 м. та з'єднано з фортечними стінами. В нижній її частині з'явилися бійниці, в верхній - досить широкий уступ для вартових.
Після переходу місцевих князів в католицизм Богоявленський храм було піддано анафемі. Церква більш як 200 років стояла пустою і до середини ХІХ ст. перетворилася на руїну.
Лише в 1886 р. почалася реконструкція храму за проектом архітектора В. Токарева. Відновлення, в ході якого була збережена лише північна стіна з бійницями, було завершено в 1891 р.
"Копія " в натуральну величину зберегла основні пропорції трьохнефного, чотиристовпного п'ятиглавого храму, так характерного для давньої Русі. Та пропорції та деталювання фрагментів церкви, особливо його глав, були помітно порушені. Витягнулися вгору барабани, зникли готичні елементи декору зовнішніх стін, з'явилися натомість деталі в модному на той час "візантійському" стилі. Помітно стала довшою апсидна частина, біля зхідного входу з"явилась невеличка прибудова. В інтер"єрі був встановлений масивний "візантійський" іконостас роботи петербурзьких майстрів. Стіни покрили розписами. В 80-ті рр. ХХ ст. куполи позолотили. В південно-західному куті замкового подвір‘я знаходиться третя пам'ятка ансамблю – Нова башта, яку іноді ще називають Кругла. За віком вона трошки молодша за Муровану та за церкву. В літературі її як правило датують кінцем 16 ст., хоча це скоріше дата надбудови верхнього ренесансного ярусу башти.
Відомо, що ще в часи Василя Красного місто обвели фортечними стінами і вже тоді, в середині 15 ст., були закладені нижні частини Нової башти.
Зразу біля замку, відділений від нього глибоким ровом, витягнувся невеликий прямокутний сквер.
Тут встановлена в 1978 р. невелика стела, присвячена 400-літньому ювілею Острозької академії Саме тут колись знаходилась скромна будівля, під дахом якої вийшли в світ знамениті видання Івана Федорова – “Азбука” , Острозька Біблія (творча вершина Федорова).
На кошти князя Костянтина Острозького близько 1576 р. в Острозі була заснована Острозька школа – греко-слов’янська школа вищого типу. За програмою навчання ліцей був на рівні найкращих єзуїтських колегій. Крім церковнослов’янської, грецької та латинської мов, а також богослов’я й філософії, у ній викладали за програмою тодішніх колегій “вільні науки”: математику, астрономію, граматику, риторику, логіку.
Першим ректором школи був письменник Г.Смотрицький, викладачами – видатні тогочасні українські та зарубіжні педагоги-вчені, такі як Дем’ян Наливайко, чернець Василь Суразький (випускник італійських університетів), Х.Філалет, І.Лятос, Кирило Лукаріс та ін. Острозька школа мала великий вплив на розвиток педагогічної думки та організацію шкільництва в Україні: за її зразком діяли пізніші братські школи у Львові, Луцьку, Володимирі-Волинському. Вихованцями школи були: відомий учений і письменник Мелетій Смотрицький, гетьман Петро Сагайдачний та інші, пізніші видатні церковні і культурні діячі.
Хоч Острозька академія продемонструвала, на які вражаючі здобутки думки були здатні українці, база, що підтримувала її, була слабкою. Все залежало від князя Костянтина Острозького. І коли у 1608 р. він помер, його внучка Анна, фанатична католичка, не гаючи часу, передала академію єзуїтам. Із заснуванням єзуїтської колегії в Острозі Острозька школа занепала і близько 1640 р. перестала існувати.
У 1994 році роботу цього вищого навчального закладу було відновлено у якості Острозького колегіуму, а вже у 2000 році присвоєно звання національного університету із збереженням історичної назви “Острозька академія”.
Найбільш давні будівлі, де нині розміщується Острозька академія, були зведені в другій пол. XVIIІ ст. і належали ордену капуцинів. До монастирського ансамблю входили костел та невеликий корпус келій, прибудований до костелу. У 1832 був закритий капуцинський монастир в Острозі, монахи переведені до Старокостянтинова, костельні речі розібрані по інших католицьких монастирях. Споруди та землі монастиря перейшли у власність уряду. Довгий час монастир стояв пусткою. Тимчасово тут були розміщені військові склади. Після появи в Острозі благодійно освітнього Кирило-Мефодіївського братства в 1865 його попечительниця графиня А.Д.Блудова виклопотала дозвіл на передачу йому занедбаної оселі колишнього монастиря. В 1865-1867 з ініціативи А.Д.Блудової та при допомозі уряду монастир був реставрований, а костел перебудований архітектором Глейзером на православну церкву у псевдоруському стилі.
В 1923 в будовах монастиря розмістилась польська учительська семінарія. Церква ще залишалась православною. 13 березня 1931 церква була закрита. В 1937-38 вона знову була перебудована на костел. Архітектурне декорування було знищено, але повністю відновити первісний вигляд храму не вдалося.
Після возз'єднання Західної України з УРСР в костелі був влаштований спортивний зал, в корпусах - педагогічне училище. В перші тижні війни 1941 в монастирі розміщувався госпіталь: у вересні - жовтні 1941 тут функціонувала гімназія, незабаром закрита за розпорядженням німецьких властей; в кінці 1941-1942 - німецькі учительські курси; в 1943 - на початку 1944 - німецький табір, в якому відпочивали військові пілоти.
Після закінчення війни в будовах монастиря розмістилось педагогічне училище, в 1956 - середня школа-інтернат. У 1956 було розпочато будівництво типового спального корпусу, в 1957-1958 збудований новий навчальний корпус на 12 класів, який з'єднувався утепленим переходом з корпусом, спорудженим в 1914. В 1986, після закриття середньої школи-інтернату, в її будовах розмістилась восьмирічна школа-інтернат для дітей із затухаючими формами туберкульозу, в 1992 - середня школа № 4, в 1994 - Острозький Вищий колегіум, створений згідно з указом Президента України від 12 квітня 1994, перейменований від 5 червня 1996 в Острозьку академію.
0 коммент.:
Отправить комментарий